Shimei

Веніяминівець із дому Саула, який каменував і проклинав Давида, коли той дійшов до Бахуріму у своїй утечі з Єрусалиму з нагоди повстання Авесалома (2 Сам. 16:5-13). Після поразки Авесалома він «прийшов до царя, плазуючи, покірно благаючи прощення, привівши з собою тисячу своїх веніяминівських одноплемінників і подаючи себе так, ніби щиро шкодує за свій злочин і поспішив першим з усього Ізраїлевого дому скласти цареві пошану» (19:16-23). Давид простив йому; але на своєму смертному ложі він дав Соломонові особливі настанови щодо Шімея, у чиїй вірності, здається, сумнівався (1 Цар. 2:8, 9). Його віддано на смерть за наказом Соломона, бо він порушив своє слово, покинувши Єрусалим і пішовши до Ґату, щоб повернути двох своїх рабів, які втекли (36-46).