Jezebel

Цнотлива, дочка Етбаала, царя сидонян, і дружина Ахава, царя Ізраїлю (1 Цар. 16:31). Це був «перший раз, коли цар Ізраїля поріднився через шлюб із поганською княжною; і цей союз був цього разу особливо згубного роду. Єзавель закарбувала своє ім’я в історії як представниця всього, що є підступним, лукавим, злобним, мстивим і жорстоким. Вона — перша велика підбурювачка переслідування святих Божих. Не керована жодним принципом, не стримувана жодним страхом ані перед Богом, ані перед людиною, палка у своїй прихильності до свого поганського богослужіння, вона не шкодувала зусиль, щоб підтримувати ідолопоклонство навколо себе в усій його пишноті. Чотириста п’ятдесят пророків служили під її опікою Ваалові, окрім чотирьохсот пророків дібров [R.V. (англ.): «пророки Ашери»], які їли при її столі (1 Цар. 18:19). Ідолопоклонство теж було найганебнішого та найчуттєвішого роду.» Її поведінка була багато в чому вельми згубна для царства як Ізраїля, так і Юдеї (21:1-29). Нарешті вона дійшла передчасного кінця. Коли Єгу в’їжджав у брами Їзреелу, вона виглянула з вікна палацу й сказала: «Чи був мир у Зімрі, убивці свого пана?» Він глянув угору й гукнув до її євнухів, які негайно скинули її з вікна, так що вона розбилася на кавалки на вулиці, і його коні розтоптали її. Її негайно пожерли вуличні пси (2 Цар. 9:7-37), згідно зі словом Іллі тішб’янина (1 Цар. 21:19).

Her name afterwards came to be used as the synonym for a wicked woman (Rev. 2: 20).

It may be noted that she is said to have been the grand-aunt of Dido, the founder of Carthage.

Цей опис англійською мовою.