Ной і великий потоп

Минуло багато часу відтоді, як Бог створив світ, і люди всюди стали жорстокими. Це дуже засмучувало Боже серце. Але один чоловік був не такий, як усі. Його звали Ной, і Ной ходив з Богом.

Бог сказав Ноєві: «Збудуй ковчег» — великий-превеликий корабель із кімнатами всередині, вікном і дверима збоку. Бог сказав, що надходить потоп. «Але ти ввійдеш у ковчег — ти, твоя дружина, твої сини та їхні дружини. Візьми по парі кожної тварини і їжу для всіх». І Ной зробив усе точно так, як звелів йому Бог.

Увійшов Ной зі своєю сім'єю. Увійшли тварини, пара за парою. Тоді Господь зачинив двері. Дощ лив сорок днів і сорок ночей, аж поки вода не вкрила навіть гори. То був сумний час — усе, що лишилося зовні, загинуло. Але всередині ковчега всі були в безпеці.

Бог пам'ятав про Ноя і про кожну тварину з ним. Він послав вітер, і вода поволі спадала, і ковчег зупинився на горах Арарат. Ной випустив голубку, і вона повернулася зі свіжим оливковим листком у дзьобі. Усе знову росло!

Нарешті земля висохла, і Бог сказав: «Виходьте з ковчега». Вийшла Ноєва сім'я, вийшли й усі тварини. Тоді Ной збудував жертовника і поклонився Господеві.

Бог пообіцяв Ноєві і кожному живому створінню: ніколи більше потоп не вкриє всю землю. І Бог поставив у хмарах Свою веселку на знак тієї обіцянки. «Коли веселка з'явиться у хмарі, — сказав Бог, — Я гляну на неї і згадаю».