Jairus' Daughter and the Woman Healed

Ukrainian New Testament (Kulish)

Mat 9:18–26

18 Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе.
19 І вставиш Ісус, пійшов за ним, і ученики Його.
20 І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його:
21 бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь.
22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу.
23 І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників,
24 рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него.
25 От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дівча і встало.
26 І рознеслась про се чутка широко по всій землі тій.

Mrk 5:21–43

21 А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
22 І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23 і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24 І пійшов із ним, і слїдом за Ним тйшло багато народу, й тиснулись до Него.
25 Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26 і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало,
27 почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28 Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29 І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги.
30 І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31 І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32 І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33 Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34 Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35 Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
36 Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37 І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38 І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39 І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40 І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало.
41 Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.
42 І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43 І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.

Luk 8:40–56

40 Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всі бо дожидали Його.
41 І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його.
42 Бо дочка єдина була в него літ дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него;
43 і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись,
44 і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її.
45 І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене?
46 Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене.
47 Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усім народом, і як одужала зараз.
48 Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
49 Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Мому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.
50 Ісус же, дочувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся.
51 Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, таЙоана, та батька дитини й матір.
52 Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.
53 І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.
54 Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.
55 І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти.
56 І дивувались родителї її; Він же заповів їм нікому не казати, що сталось.