Йов 4

1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:⋮

2 Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?⋮

3 Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,⋮

4 того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!⋮

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...⋮

6 Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?⋮

7 Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?⋮

8 Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:⋮

9 вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!⋮

10 Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.⋮

11 Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.⋮

12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.⋮

13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,⋮

14 спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,⋮

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...⋮

16 Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:⋮

17 Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?⋮

18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!⋮

19 Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!⋮

20 Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...⋮

21 Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...⋮