Бог годує Іллю

Ілля був Божим пророком. Він сказав цареві Ахаву: «Як живий Господь, Бог Ізраїля, — не буде ні дощу, ні роси роками, аж поки я не скажу». І дощ припинився.

Бог сказав Іллі: «Іди й сховайся біля потоку Керіт. Питимеш із потоку, а крукам Я наказав годувати тебе там». Ілля пішов. Уранці й увечері круки прилітали до нього з хлібом і м'ясом, а пив він із потоку.

Через якийсь час потік висох, бо не було дощу. Тоді Бог сказав: «Іди до міста Сарепти. Я звелів одній вдові там годувати тебе».

Біля міської брами Ілля зустрів удову, що збирала хмиз. Він попросив у неї води і трохи хліба. Вона сказала: «У мене лише жменька борошна і трошки олії — остання страва для мене і мого сина». Ілля сказав: «Не бійся. Спечи спершу маленький коржик для мене. Господь, Бог Ізраїля, каже: твоє борошно й олія не скінчаться, аж поки Він знову не пошле дощ».

Вона зробила, як сказав Ілля, — і це справдилося! Вона, її син та Ілля їли багато днів. Борошно й олія так і не скінчилися.

Пізніше син удови так захворів, що перестав дихати. Ілля відніс його нагору і заволав до Господа: «Нехай ця дитина оживе!» Господь почув Іллю, і хлопчик повернувся до життя. Ілля привів його до матері і сказав: «Дивись, твій син живий». А жінка сказала: «Тепер я знаю, що ти Божий чоловік, і слово Господнє у твоїх устах — правда».