Даниїл і леви

Даниїл жив далеко від свого дому в Юдеї і служив цареві Дарію. Він був такий мудрий і вірний, що цар задумав поставити його над усім царством.

Інші вельможі заздрили, але не могли знайти в Даниїла жодної провини. Тож вони приготували пастку. Вони сказали цареві: «Видай закон: тридцять днів ніхто не сміє молитися жодному богові чи людині, крім тебе, о царю, — інакше буде вкинутий до лев'ячої ями». Цар Дарій підписав закон, і змінити його було не можна.

Даниїл знав про закон. Але він пішов додому, відчинив вікна в бік Єрусалима і молився своєму Богові тричі на день, дякуючи Йому, як завжди.

Ті чоловіки побачили, як він молиться, і донесли цареві. Дарій дуже засмутився і цілий день намагався врятувати Даниїла, але закон не можна було змінити. Даниїла вкинули до лев'ячої ями. Цар сказав: «Твій Бог, якому ти завжди служиш, — Він тебе врятує». І на яму поклали великий камінь.

Тієї ночі цар не міг ні їсти, ні спати. Рано-вранці він поспішив до ями і покликав: «Даниїле! Чи зміг твій Бог урятувати тебе від левів?» Даниїл відповів: «Царю, живи вічно! Мій Бог послав Свого ангела і затулив пащі левам. Вони не заподіяли мені шкоди».

Цар дуже зрадів. Даниїла підняли з ями — на ньому не було ані подряпини, бо він довірився своєму Богові. А чоловіків, що приготували пастку, вкинули до левів замість нього. Тоді цар Дарій написав до всього світу: «Бог Даниїла — живий Бог. Він визволяє і рятує».