Немовля в кошику

Родина Якова, діти Ізраїля, виросла у великий народ у землі єгипетській. Постав новий цар, який не знав про Йосипа, і він злякався їх. Він зробив їх рабами і дав їм тяжку, гірку працю. А тоді видав страшний наказ: кожного єврейського хлопчика-немовля кидати в річку.

В однієї матері народився гарненький хлопчик, і вона ховала його три місяці. Коли ховати далі стало неможливо, вона сплела кошика з очерету й обмазала його смолою, щоб він плавав. Вона поклала своє немовля всередину і поставила кошика у високій траві край річки. Його старша сестра стала неподалік і дивилася, що ж буде далі.

Фараонова дочка прийшла до річки митися. Вона побачила кошика і послала служницю принести його. Коли вона відкрила його, немовля плакало — і її серце сповнилося жалю. «Це одне з єврейських дітей», — сказала вона.

Тоді сестра підбігла. «Може, я піду покличу єврейку, щоб годувала для тебе це немовля?» — спитала вона. «Іди», — сказала фараонова дочка. І дівчинка пішла й покликала — рідну маму немовляти! Тож мама знову тримала свого синочка в безпеці на руках, і фараонова дочка навіть платила їй за те, що вона про нього дбає.

Коли дитина підросла, вона стала сином фараонової дочки. Та назвала його Мойсей, кажучи: «Бо я витягла його з води».

Діти Ізраїля все ще працювали як раби і кликали до Бога про допомогу. І Бог почув їх — і згадав Свою обіцянку Авраамові, Ісакові та Якову.